Розвиток методики природознавства на Україні | Рефераты | Биология ботаника зоология | Каталог работ
Дипломы, курсовые, рефераты в Киеве
Главная » Каталог бесплатных работ » Биология ботаника зоология » Рефераты

Розвиток методики природознавства на Україні
[ Скачать с сервера (21.4Kb) ] - Язык работы: украинский13.01.2011, 21:33
Реферат на тему:
Розвиток методики природознавства на Україні

ПЛАН
Поняття про періодизацію розвитку методики біології в Україні.
Педагогічна думка Київської Русі.
Освіта на Україні в XIV-XVI ст..
Школа і педагогічна думка на Україні в XVI- XVIІ ст.
Роль Києво-Могилянської колегії у становленні освіти і педагогічної думки на Україні.
Педагогічна думка на Україні XVIІІ ст.. Виділення природознавства як навчального предмета.
Перший підручник з природознавства. Оформлення методики природознавства. 1786-1860рр.
Становлення методики природознавства як наукової дисципліни 1860-1900рр.
Зміцнення матеріалістичних основ методики природознавства 1900-1916 рр.
Розвиток методики природознавства в радянський період.
Внесок вітчизняних методистів у розвиток методики природознавства.

1. У процесі дослідження історії розвитку методики викладання природознавства однією із найважливіших проблем є її періодизація. Вона дає змогу виявити структурні особливості науки, закономірності розвитку її цілей, завдань, методів тощо, рушійні сили, зв’язок з іншими науками і на основі цього зробити певні узагальнення. В основу періодизації покладаються якісні зміни в науці, які відділяють один період від іншого. У рамках періодів можуть виокремлюватися етапи – відрізки часу, відзначені певними подіями.
На сьогодні немає науково розробленої періодизації історії методики викладання біології в середній школі України. Фрагментарні відомості з цього питання можна знайти у працях Е.В. Середенко, Б.Н. Мітюкова, А.М. Охріменка, Л.Е. Логінової, І.К. Шульги. Так, Е.В. Середенко, торкаючись питання періодизації, відзначає характерні ознаки окремих періодів розвитку методики викладання біології, але самі періоди не визначає. В.М. Федорова називає такі критерії періодизації: залежність від характеру виробничих відносин, політичного устрою і суспільної ідеології; зв’язок з науками про природу, а також педагогікою і дидактикою; практика навчання природознавству як джерело теоретичного розвитку методики природознавства. Крім того, автор радить враховувати внесок учителів, методистів у розвиток методики.
2. Педагогічна думка України має великі глибокі історичні корені. Вона спирається на народну педагогіку. Ще не виділившись у самостійну область знання, педагогіка знайшла своє вираження практично у всіх областях древньоруської державності (ІХ ст.) починає зароджуватися і перше систематичне навчання в середовищі родової знаті. Письменність на території Київської Русі в ІІ простіших формах була відома уже в VI-VIII ст. В “Житті Святого Кирила” розповідається, що Кирил бачив в Криму у одного руского книги, написані письменниками з розвитком класового феодального суспільства Київської Русі починаються створюватися школи, в яких готують дітей знаті і духовенства для зовнішньополітичних і торгових зв’язків. Князем Володимиром Святославичем вводяться школи “книжного навчання”, що одержало дальший розвиток при Ярославі Мудрому. Він прекрасно розумів значення навчання, виховання освіти в житті держави і тому першу половину ІХ ст. Можна охарактеризувати як період “Інтенсивного насадження грамотності”. Проте слід пам’ятати, що вона носила чітко виражений класовий характер. Кожна соціальна група одержувала певний рівень знань, відповідно до ІІ стану. В 1086 році при київському Андріївському монастирі внучкою князя Ярослава Мудрого Ганною (Янкою) було відкрито перше на Русі жіноче училище. Видатним пам’ятником педагогічної думки того часу являється “Поучение детям” (1117) київського князя Володимира Мономаха.
В ньому говориться про роль праці в житті людини, про приклад старших у вихованні дітей, Києво-Печерський монастир був центром древньоруського літопису. Історик і письменник ХІ-ХІІ ст. Нестор пише “Повесть временных лет”, “Чтение о жизни и погублении... Бориса и Глеба” (в 80 роки). Появляється пам’ятник древньоруської культури “Слово о полку Ігоровім”. В цих творах (в розкритті характерів героїв) відобразились основні педагогічні принципи часів Київської Русі. Тяжкі часи монголо-татарських набігів на довгий час призупинили розвиток науки, культури.
3. Важливу роль в поширенні письменності і грамотності в XIV ст. На Україні продовжує відігравати Києво-Печерський монастир. Монахи вчили дітей читати по Часослову і Псалтирію, писати, рахувати. Але суспільство що розвивалось, вимагало більш грамотних людей. Почали відкриватись школи грамотності. Так, у 1382 році у Львові була побудована за рахунок горожан школа грамотності, в якій діти вивчали “сім вільних мистецтв”. Освіта перестає бути монополією духовенства. Виникає новий тип школи – греко-слов’яно-латинська. Перша така школа була в Острозі. Точну кількість таких шкіл визначати досить трудно. Вони поєднували в собі всі вимоги древньо-руських культурно-просвітницьких традицій. В 1444 році Владислав ІІІ за вимогою магістрату Львова дозволяє побудувати нову школу біля костела св. Духа, але все більше відкрив католицьких шкіл (панувала польсько-католицька експансія). В 1715 році створюється Ієзуїтський колегіум в Ярославі – 1-й з колегіумів. Деякі колегіуми являлись середніми навчальними закладами, що складались з 5-ти класів. В 3-х нищих викладалась граматика латинської, грецької ,польської і церковно-слов’янської мов, в 2-х вищих риторика, діалектика, частково філософія, в склад якої входили також відомості природного характеру.
4. Велику роль в розвитку освіти на той час відіграли братства (общини міського населення). Перша братська школа була створена в 2-й половині XVI ст. (1585 р.) у м. Львові С. Зізанієм, Ю.Рогатинцем і інш. На той час на Україні їх діяло більше 30-ти. Це були навчальні заклади елементарного типу з розширеною навчальною програмою чи середніми навчальними закладами з елементами вищої школи. Вони протистояли польсько-католицькій експансії, сприяли розширенню сітки елементарних шкіл. Предмети, що викладались були в значній мірі проникнуті гуманістичними ідеями. Викладання велось на рідній мові. Перша греко-слов’янська граматика А. Елласонського “Адельфатес” видана у Львові у 1591 році, потім граматики Л. Зизанія і М. Смотрицького. Навколо братств об’єднувались прогресивно настроєні діячі. В них вчились, а потім працювали багато відомих просвітників, що відіграли важливу роль у розвитку вітчизняної педагогічної думки: Стефан і Лаврентій Зизанії, Арсеній Елласонський, Беринга, Кирило Ставровецький, Йов Борецький і інш. Вони розвивали прогресивні напрями в педагогіці, розробляли методики викладання різних предметів, ідею національної школи. Особливо відстоював ідею необхідності викладання на рідній мові І. Бешинський, він різко осуджував тих, хто намагався окатоличити український народ. Поістину історичну роль в поширенні просвітництва на Україні відіграло книгодрукування. Рік 1574 прийнято вважати роком народження книгодрукування на Україні. Львівська типографія видала в цьому році 1-ий буквар – “Буквар” І. Федорова. В 1591 році виходила граматика “Адельфатес”, в 1627 році – “Лексикон славенороський і імен тлумачення” П. Беринди.
5. В 1632 році була заснована Київська колегія П. Могилою. Тому в його честь потім колегія стала називатися Києво-Могилянською і під цією назвою ввійшла в історію як перший навчальний заклад України, Росії і Білорусії. В області педагогіки П.Могила відомий своєю працею “Анфологія". В передмові цього видання він видавав педагогічні рекомендації вихователям, зокрема враховувати індивідуальні властивості дитини і залежності від них визначати відповідний підхід до учня. Києво-Могилянська колегія дала освіту І. Галятовського (потім стане ректором К.-М. колегії, видасть посібник з риторики “Наука или способ Сложения Казанья”), І. Гізеля, Ф. Прокоповича і інш. В 1674 році в стінах цієї колгії створюється перший навчально історичний твір “Синопсис”, використовується як навчальний посібник з історії в школах України.
На відміну від Львівського університету (1661 р.), бувшого знаряддям колоніальної політики польського уряду, Києво-Могилянська колегія була фактично вогнищем освіти українського і інших слов’янських народів.
Києво-Могилянська академія – славетні “Київські Афіни” була вищим навчальним закладом європейського обширу. Її діяльність простяглася далеко за межі України. В академії постійно вчились спудеї (студенти) з Польщі, Сербії, Угорщини, Росії, Молдови, Чорногорії, Далмації, Хорватії, Греції і навіть Венеціанської республіки. Практикувала академія, кажучи по сучасному, і службові відрядження своїх співробітників за кордон. На той час в Росії жодної системи шкільництва ще не було. Друкарня на всю державу була лише одна в Москві, але постачала вона самі лише церковні книжки.
Та вітер перемін владно долав і глухі кордони Росії. У 1640 році митрополит київський Петро Могила писав цареві Михайлу Федоровичу, що і в Московії дуже потрібно завести науку, а коли б цареві було завгодно, то він обіцяв йому прислати учителів, проте цар тоді не прислухався до цього побажання. В 1698 році Петро І скаржився патріархові: “Священники у нас грамоте мало умент... Ежели бы их … в обучение послать в Киев школы…”.
У 1701 році на вимогу Петра І до Москви направляють шістьох викладачів Києво-Могилянської академії, а потім за указом Синоду цей “ритуал” став щорічним. Від 1701 до 1762 року на посади професорів та вихователів звідти було направлено близько 100 осіб. За цей же період Слов’яно-греко-латинська академія в Москві мала 21 ректора, з них 18 були київські вихованці. А з 25 її префектів – 23 раніше навчалися в Києво-Могилянській академії. Перші праці з граматики слов’янської мови, словники, історичні твори та інші зразки наукової літератури прийшли в Москву саме з України...
Одним з найбільш освідчених людей кінця XVII ст. був ректор Києво-Могилянської академії архієпископ Ф. Прокопович, він вважав, що прогрес людства залежить від освіти. Його праці: “Володимир”, “Духовний регламент”, “Первое учение отрокам” в них він вважає хорошою освітою лише ту, яка приносить користь вітчизні.
В 1716 році за запрошенням Петра І Ф. Прокопович переїжджає в Москву і стає віце-президетном Синоду, радником царя з питань освіти, науки і культури. В 1701 році Києво-Могилянська академія отримала статус вищого навчального закладу і стала називатися академією.
6. Київська академія давала не тільки високий рівень освітньої підготовки учнів, але на високому рівні була педагогічна теорія. І хоча багатьом професорам академії була властива схоластика, класова обмеженість, але в їх судження проникала і жива думка. Не випадково на такі праці “Мир з Богом людини” Л. Гізеля, “Меч духовний” Л. Барановича і інші була накладена анафема.
Багато з випускників Київської академії в різні часи займали керівні посади в Московській академії. Пристрасним Борцем проти соціальної несправедливості на Україні, яскравим виразником передової педагогічної думки XVIII ст. був філософ, письменник-гуманіст і педагог Г.С. Сковорода, його рівностороння творча діяльність мала важливе значення з розвитку філософської, психологічної, педагогічної і естетичної думки на Україні в боротьбі за утвердження демократичної педагогіки. У 1782 –1786 рр. Було проведено реформу і вперше введено і природознавство як навчальний предмет.
7-10. Розвиток виробничих відносин в Росії потребував освічених людей, здатних керувати виробництвом, вести торгівлю. Тому в 1782-1786 рр. Було проведено реформу народної освіти і організовано народні училища. У цей же час вперше в школах Росії було введено природознавство як навчальний предмет. Автором першого шкільного підручника з природознавства був академік В.Ф.Зуєв (1754-1794) . Його "Нариси з природної історії" вийшли в світ у 1786 р. Підручник було написано відповідно до матеріалістичних ідей М.В.Ломоносова і О.М.Радищева, які розглянули природу як єдине ціле, що розвивається по висхідній лінії. Зуєв пропонував ознайомлювати дітей з природою в такій послідовності: нежива природа ("викопне царство"), рослини ("царство рослин") і тварини ("тваринне царство"), куди було віднесено і людину. Автор включив у підручник тих рослин і тварин країни, які мали певне практичне значення.У підручнику вміщено також методичні поради для вчителів.
В.Ф.Зуєв наголошував на необхідність використання натуральних предметів природи та їхніх зображень, проведення бесід, які активізують мислення, встановлення учнями причинних зв’язків. Він виступав за створення кабінету навчальних посібників, підкреслюючи, що в ньому насамперед повинні бути представлені зразки місцевої природи. У працях В.Ф.Зуєва методика природознавства знайшла своє початкове оформлення, він поставив її на матеріальну основу.
Основоположником методики-викладання природознавства вважається О.Я.Герд (1841-1888), який вперше спробував
здійснити викладання природознавства на еволюційній основі,
зробити вчення Дарвіна провідним у шкільному природознавстві.
Для вчителів початкових класів О.Я.Герд написав методичний
посібник «Предметні уроки в початковій школі» (1883). У цьому
посібнику він визначив систему навчального природознавства, його
навчально-виховні завдання, зміст і методи викладання. О.Я.Герд вважав, що початковий курс повинен бути єдиним курсом про неживу і живу природу.
Тому О.Я.Герд зазначив, що предметні уроки треба розділити на дві серії: першу - про Землю, повітря, воду (для учнів
другого року навчання); другу - про рослини, тварини і людину (для
молодших школярів наступних років навчання).
Вітчизняний педагог К.Д. Ушинський (1824-1871) велику увагу приділяв ознайомленню дітей аз предметами і явищами природи. Свої книги для читання в початкових класах школи («Дитячий світ і Хрестоматія» та «Рідне слово») він побудував в основному на природничому матеріалі. У передмові до першого видання «Дитячого світу» він указує на ті причини, які визначили його вибір. Це, по-перше, наочність предметів природи. Дитина, яка розпочинає вчитися, повинна не лише розуміти те, що вона читає, але й спостерігати предмет. По-друге, предмети навколишньої природи К.Д.Ушинський вважав найзручнішими для розвитку логічного мислення учнів. Він писав, що логіка природи є найдоступнішою і найкориснішою логікою для дітей.
Що ж пропонував К.Д.Ушинський для вивчення наймолодшим школярам із природничих наук? Він зупинив свій вибір на предметах, що оточують дитину і більш-менш знайомі їй, рекомендував знаходити цікаве в навколишньому оточенні і завдяки цьому здійснювати зв’язок навчання аз життям. Так, розробляючи методичні вказівки до «Рідного слова», Ушинський відмічав, що бесіди з учнями педагог повинен будувати на явищах, характерних для своєї місцевості, оскільки початкове навчання розпочинається аз близького і відомого учням. Тому основним змістом «Рідного слова» для першого року навчання є вправи, мета яких - логічне об’єднання оточуючих предметів навколо таких загальних родових понять, як «мінерали», «рослини», «тварини» і «люди».
Книга для читання «Дитячий світ», за думкою
К.Д.Ушинського, повинна стати «порогом серйозної науки». Він
вказував, що подавати без зв’язку описи тих чи інших
природних предметів і явищ - лише даремно стомлювати дитячу
пам’ять; вивчати у початкових класах систему наук про природу, не
збагативши дітей конкретними знаннями - означало б іти врозріз із
вимогами педагогіки. Тому Ушинський у «дитячому світі» вмістив
пропонував порівнювати їх між собою і на цій основі будувати певну
систему. Перед читанням статей він рекомендував учителю
продемонструвати предмет, а дітям зробити його усний опис.
Учитель спрямовує цей процес запитаннями: який колір предмета?
Які його розміри? І т.д. Пізніше можна давати запитання більш
загального порядку; перелічити істотні ознаки предмета; користь,
яку він приносить та ін.
Отже, вивчаючи книги К.Д.Ушинського, учні повинні
усвідомити ту істину, що в природі все взаємозв’язане, що природа -
не безладне нагромадження окремих предметів, а в ній існує система,
яка є результатом закономірного розвитку природи.
Педагогічну теорію початкової освіти, розроблену К.Д.Ушинським, розвивав В.П.Вахтеров (1853-1924). Його книга «Предметний метод навчання(1907) не втратила свого значення і в наші дні. Природа і життя - ось перші вихователі дитини, стверджує автор і закликає вчителів розкривати перед дітьми чудову книгу природи, нехай вона сама розмовляє з дітьми, нехай вони вчаться її читати. Навчання, основне на наочності, він називає предметним, підкреслюючи роль усіх органів чуття в засвоєнні знань.
У 1874 р. було затверджено Положення про початкові народні училища. Воно не передбачало вивчення природознавства. Проте передові педагоги знаходили можливість пропагувати матеріалістичні ідеї, знання про природу, погляди О.Л Герда і К.Д.Ушинського.
У 1902 р. вийшла в світ «Методика початкового класу природознавства» Л.С.Севрука (1867-1918) - послідовника О.Я.Герда. Автор пропонував таку систему вивченні природи в початкових класах : «3емля», «Вода», «Повітря» - 1 ч., «Рослини», «Тварини» - 11 ч. Свою систему Л.С.Севрук обгрунтував науковим принципом взаємозв’язку і взаємозалежності явищ природи. Методи навчання - закономірностями психічного розвитку учнів. Він указував на велике значення ознайомлення дітей не тільки з предметами, а й з явищами природи, на використання при цьому таких процесів мислення, як індукція, дедукція, аналіз, синтез.
Провідником революційних ідей Ч. Дарвіна в шкільному природознавстві був В.В.Половцов (1862-1919). У 1907 р. вийшла його книга «Онови загальної методики», в якій він закликав широко використовувати у школі біологічний метод: будову організмів вивчати у зв’язку із середовищем. Він розробив методику використання наочних посібників, проведення спостережень, дослідів, практичних занять та екскурсій, надаючи великого значення всебічному розвитку учнів. В.В.Половцов вперше ввів у методику поняття «навчальний предмет», показав його відмінність від науки і обгрунтував принципи відбору навчального матеріалу.
Послідовниками біологічного методу були також І.І.Полянський, І.І.Трояновський, які виступали за розкриття існуючих у природі взаємозв’язків, пристосувань організмів до умов середовища.
На першому Всеросійському з’їзді з питань народної освіти (1914) підкреслювалося, що для здійснення всебічного, гармонійного розвитку особистості необхідно у початкову школу ввести принцип трудового виховання, наблизити навчальний матеріал до життя. Вказувалося на необхідність проведення екскурсій, активізації таких методів навчання, як самостійні спостереження і досліди дітей. Проте за тих умов з’їзд так і не завершив своєї роботи, а прогресивні погляди на вивчення природознавства не знайшли поширення у масовій школі.
В 1924 р. було прийнято комплексні програми, за якими весь навчальний матеріал поділено на колонки -00 «Природа», «Праця», «Суспільство». Вивчення природи в цих програмах розглядалося як матеріальна основа для інших циклів знань.
У 1929 р. комплексні програми було замінено проектно-комплексними, за якими теоретичний матеріал викладався залежно від окремих завдань практичного характеру. Але ні комплексні, ні проектно-комплексні програми не могли забезпечити належної теоретичної підготовки учнів, дати їм глибокі знання з основ наук.
Істотну роль у розвитку методики природознавства відіграли праці К.П.Ягордовського, О.О.Половинкіна,К.А.Сонгайло, П.О.Завітаєва, М.М.Скаткіна та інших учених-методистів.
К.П.Ягодовський ( 1877-1943) у своїх працях («Уроки з
природознавства в початковій школі», «Практичні заняття з
природознавства в початковій школі», «Куточки природи в
початковій школі» та ін.) виступав за необхідність вивчення
природознавства.
Важливим завданням шкільного природознавства
К.П. Яголовський вважав формування наукових понять. На конкретних прикладах він розробив методику формування первинних узагальнень у молодших школярів, великого значення надаючи при цьому аналізу, синтезу, індукції і дедукції, єдності і взаємозв’язку їх. К.П.Ягодовський також вперше вказав на конкретні шляхи формування в учнів основ діалектико-матеріалістичного світогляду, підкреслюючи при цьому величезне значення органічного зв’язку вивчення природи .
С.А.Павлович (1884-1976) багато уваги приділяв обладнанню уроків природознавства необхідними наочними посібниками, а також виготовленню цих посібників самими учнями. Його основні праці -«Практика викладання природознавства у початковій школі», «Про систему наочності у шкільному природознавстві», «Кабінет природознавства» та ін.
П.О.Завітаєв (1890-1970), як і К.П.Ягодовський, виступав за необхідність виділення природознавства в початкових класах в окремий предмет. Його основні праці - «Екскурсії та предметні уроки в 1-4 класах», «Навчально-дослідна ділянка 1-4 класів», «Спостереження й досліди з природознавства в початковій школі», «Обладнання занять по вивченню природи в 1-4 класах» та ін. Ряд своїх праць він присвятив питанням методики формування у молодших школярів природних уявлень і понять. Великого значення П.О.Завітаєв надавав безпосередньому спілкуванню дітей з природою під час екскурсій, спостереженням, а також праці на навчально-дослідній ділянці. П.О.Завітаєв багато працював над удосконаленням обладнання уроків з природознавства та методики застосування його у процесі навчання.
Помітний вклад у розвиток методики природознавства вніс М.М.Скаткін (народ. У 1900 р.) - учень і послідовник К.П Яго донського, автор програми, підручників з природознавства та ряду методичних посібників з методики виконання цього предмета. Його основні праці -«Методики природознавства в початковій школі», «Позакласна робота з природознавства в початковій школі» та ін. У своїх працях основну увагу М.М.Скаткін звертає на розробку таких питань, як наукові основи методики викладання природознавства, роль чуттєвих сприйнять та первинних узагальнень у засвоєнні знань з природознавства, роль природознавства в системі виховання школярів, шлях активізації пізнавальної діяльності. М.М.Скаткін - автор сюжетів багатьох наочних посібників з природознавства: навчальних таблиць, картин, колекцій, методичних вказівок до застосування їх на уроках. В них, зокрема, викладання природознавства поставлено на наукову основу, взято курс на тісний зв’язок із життям, завданнями народного господарства нашої країни.
У системі початкового навчання помітне місце відводив спілкуванню дітей із природою видатний радянський педагог В.О.Сухомлинський (1918-1970). У своїх працях («Серце віддаю дітям», «Духовний світ школяра», «Павлиська середня школа» та ін.) В О.Сухомлинський розкриває значення спілкування дітей з природою у формуванні гармонійно розвиненої особистості. »Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, природа постійно живили свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями та уявленнями« (Сухомлинський В.О. Вибрані твори).
Кожного тижня присвячував В.О.Сухомлинський кілька уроків подорожам на лоно природи - «до витоків думки і рідного слова». Так склались 300 сторінок «Книги природи». Ось їхні назви: «Живе і неживе», «Неживе пов’язане з живим», «Усе в природі змінюється», «Рослинний і тваринний світ», «Пробудження природи весною» та ін. Він ставив за мету закарбувати у свідомості дітей яскраві картини дійсності, навчити їх бачити навколишню красу, стати допитливими дослідниками природи. При цьому не раз підкреслював, що уявлення, якими б яскравими вони не були, - не самоціль і не кінцева мета процесу навчання. Свої заняття серед природи педагог назвав «уроками мислення». Під його керівництвом діти розмірковували над причинами і наслідками явищ природи, порівнювали якості й ознаки предметів, встановлювали існуючі у природі взаємозв’язки.
В.О.Сухомлинський підкреслював, що розумове виховання
розпочинається там, де є теоретичне мислення, і «...чим більше
абстрактних істин, узагальнень треба засвоїти на уроці чим напруженіша ця розумова праця, тим яскравіше повинні закарбуватися в його свідомості образи і картини навколишнього світу» (Там же.-С. 129-130).Уроки мислення серед природи він вважав ефективним засобом розвитку мовлення дітей. Під час мандрівок у природу значно збагачується їхній словниковий запас; діти вчаться описувати звуки і барви навколишнього світу, за допомогою слова передавати свої почуття і переживання.
В.О.Сухомлинський показав також роль природи в естетичному вихованні школярів, у фізичному загартуванні їх.
11. До сказаного вище про внесок вітчизняних методистів у розвиток методики природознавства можна добавити: в Україні викладачі методики природознавства педагогічних вузів, методисти працювали над розробкою методик проведення: екскурсій з ботаніки і зоології (М.О. Загоровський, О. Булдовський, В.Г. Скороход та ін.) виробничих екскурсій (М. Рождественський, Д.Ельвіна), практичних робіт (О. Булдовський) над застосуванням дослідницького методу та елементів краєзнавства у викладанні природознавства (М.В.Катніський та ін.). Опрацьовувались методичні рекомендації для збору і виготовлення гербаріїв, колекцій тощо.
Велике значеня мало видання методичних посібників: “Жививй куточок” Р. Кривусевої 1926р., “Природничі екскурсії в трудовій школі” (збірник за редакцією О. Булдовського 1930р.) “Природознавство в радянській школі. Частина І. Загальна методика” В.Г. Скоровода (1930р.) та ін.
Почалась розробка методики використання технічних засобів (ТЗН), які раніше не застосувались (кіно, мікро проекція) наочних посібників (динамічних таблиць, моделей тощо). Упроваджувались суспільно корисні заходи – День птахів, Тиждень лісу, Тиждень саду та розроблялися методичні рекомендації щодо їх організації.
В Україні увага методистів-біологів була зосереджена на розробці методики роботи на навчально-дослідній ділянці, у куточку живої природи, у гуртках юних натуралістів (Р.С. Аш, А.Ф. Гаценко). Удосконалювалась методика проведення екскурсій (А.Ф. Гаценко), лабораторно-практичних робіт (Б.М. Мазурмович, О.М.Підгрушка).
ЛІТЕРАТУРА
І.Мороз, М.Скиба. Біологія і хімія в школі. №6, 2000р. с.40-41.
Байбара Т.М., Коваль Н.С. Методика викладання природознавства для 2 класу трирічної і 3 класу чотирічної початкової школи. –К.: Веселка, 1998-330с.
Городенко В.Г., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения: Учеб. Пособие для учащихся пед. уч-щ по спец. № 2000 – 2-е изд., дораб., -М.: Просвещение, 1984-159с.
Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарові К.Д. Методика викладання природознавства: Навч. Посібник – 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа. 1990 – 302с.
Акулова Л.Т. Методика преподавания природоведения. – Просвещение. 1990-192с.
Байбара Т.М. Методика навчання природознавства. –К: Веселка, 1998 р – 334с.

Категория: Рефераты | Тема: Розвиток методики природознавства на Україні | Добавил: diplomservis
Просмотров: 365 | Загрузок: 66 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]