Дипломы, курсовые, рефераты в Киеве
Главная » Каталог бесплатных работ » Языковедение филология лингвистика » Рефераты

Семантика прізвищ України
[ Скачать с сервера (18.1Kb) ] - Язык работы: украинский21.03.2011, 22:30
реферат
Семантика прізвищ України
У питанні про шляхи формування і час становлення прізвищ нема одностайної думки. Одні дослідники формування прізвищ на українці відносять до ХVІІІ-ХV ст., а нині дотують його ХVІІ-ХVІІІ ст., чи навіть пізнішим періодом.
У дискусії, яка відбулася понад 20 років тому, була досягнута згода тільки в тому, що процес стабілізації прізвищ українців закінчився в кінці ХVІІІ поч. ХІХ ст., коли на всіх українських землях було введено кодифікаційне право, яке зобов’язувало всіх громадян користуватися спадковими особовими назвами.
Однак прізвища на Україні як такі вживалися і раніше. За словами М.О. Жовтобрюха, «прізвище як категорія лінгвістична, лексична у більшості народів, у тому числі в українців, виникає і стабілізується в суспільно-мовній практиці задовго до того, як вводиться державна кодифікація відповідних звичаєвих правил користування особовими найменуваннями. З цієї точки зору є всі підстави стверджувати, що прізвища існували раніше, ніж вони утворилися, як факт юридичний, як норма державного права», А проф. Чучка з приводу цього пише, що переважна більшість прізвищ у слов’ян набагато старіше, ніж сама класифікація. Вони виникали й функціонували як особові назви ще до юридичної стабілізації даних спадкових найменувань.
Прізвище – це набуте відразу після народження у спадок від батька або матері офіційно закріплене за конкретним родом незмінне спадкове найменування особи, яке при реєстрації шлюбу переходить від чоловіка дружині або навпаки, і в офіційні практиці називання в обов’язковому порядку додається до власного імені і назви по батькові. (За М.Худашем).
Про семантику прізвищ можна говорити тільки як про значення назв даних конкретних осіб безвідносно до будь-яких ознак чи властивостей їх.
Прізвище являє собою індивідуальну назву особи, успадковану нею від предків, для одного з яких вона [назва] була вираженням якоїсь характеристичної ознаки.
Шевченко для нас не значить “син шевця”, але той, кого першого назвали цим прізвищем, був, безумовно, сином шевця.
Така особливість лексичного значення прізвищ, і тому ми воліємо говорити не про семантику прізвищ, а основ, від яких вони утворилися.
У такому плані налічуємо чотири основні лексикосемантичні групи прізвищ, утворених 1) від імен; 2) за походженням або за місцем проживання; 3) за соціальною (класовою) приналежністю або за постійним заняттям (професією), 4) від якоїсь індивідуальної ознаки (найчастіше фізичної чи психічної властивості) їх першого носія.
Іноді могли бути й інші підстави для надання прізвиська, що перетворилося пізніше в прізвище. Це пов’язано з найрізноманітнішими обставинами життя, невідомими нам. У таких випадках про генезис прізвища нічого певного сказати не можна.
Розглянемо чотири основні семантичні групи.
Прізвища, утворені від особових власних імен
Відомо, що на початку розвитку людського суспільства люди не мали прізвищ, але навіть і в той період вони не могли обходитись без імені. Ясно, що коли виникла потреба у розрізненні людей, які мали ознакові імена, а згодом у створенні постійних прізвищ, то першою базою для цього стали саме імена – переважно батька, матері або діда.
Прізвища, утворені від власних імен, складають значну групу. Для творення їх послужило більше ніж двісті імен, хоч далеко не всі імена в однаковій мірі для цього використовувались.
Більшість імен стало основою для утворення 10-20 прізвищ. Понад 20 прізвищ утворилося від таких імен: Андрій (43), Василь (47), Гаврило (31), Герасим (31), Данило (30), Дем’ян (24), Ілля (34)..,Федір (77), Григорій (78).
Наприклад: Федір – Федор, Федоришин, Федорів, Федорків, Федорак, Федоренко, Федорняк, Федорович, Федорук, Федорчак, Федорченко…
Прізвища, утворені від жіночих імен, становлять серед відіменних близько 6%. Це вказує на той факт, що, як правило, нащадки одержували прізвисько (прізвище) від імен батька (діда) і тільки в окремих випадках від матері. (Парасин, Оленин).
За способом утворення відіменні прізвища можна поділити на декілька груп.
Колишні імена, що перетворилися в прізвища шляхом переосмислення (Ждан, Захарій, Макар, Микула, Сава).
Загальновживані імена могли перетворюватись у прізвища тільки в такій формі, яка була індивідуальною назвою окремої, всі відомої особи. Такою формою могло бути: а) скорочене (усічене) ім’я; б) зменшена або згрубіла форма імені тільки одного жителя села. Так, Михайлів у селі могло бути багато, але тільки одного з них називали чомусь скорочено Мих.
Прізвища, якими стали зменшену (пестливі) або згрубілі форми власного імені (Гаврись, Федусь, Федунь, Макарусь, Ганусик, Федоряка, Семенука, Іванюра).
Відіменні прізвища у формі скам’янілого родового відмінка однини (Юхима, Якуба, Карпа).
Прізвища, утворені від імен батька чи матері за допомогою патро- і матронімічних суфіксів (- ат (Романча); -еня (Петреня); - ич, - анич, -свич, - ович (Антонич, Зінич, Михалінич, Лукашевич, Андрухович, Мартович), -ук (-’ук) , - чук і ак (-’як) – чак (Іванчук, Івасюк, Іващук, Катеринчук, Андруняк); - енк-о (Клименко); -ець (Лешковець).
Прізвища, утворені від імен за допомогою суфіксів присвійних прикметників, а саме:
а) – ів(-ов): Адамів,Адамова;
б) –ів(-ев): Андріїв, Андрієва;
в) ин: Васюти, Томин;
г) –ишин: Гаврилишин, Артемишин.
7) Прізвища, утворені за допомогою суфіксів відносних прикметників –ськ-ий, -цьк-ий, -зьк-ий. (Іванівський, Іваницький).
Прізвища і топонімічні назви
Друге основне джерело виникнення українських родових прізвищ – це походження або місце попереднього проживання основоположника роду.
Прізвища даного типу поділяються на дві групи:
Прізвища, які загально вказують на походження:
а) Прізвища на означення національності предка: Венгер, Венгерович;
б) Прізвища, утворені від назв давні руських племен, а також інших племен і народностей та діалектних груп: Бойко, Боєчко, Бойчук, Бойчак, Бойкевич;
в) Прізвища, утворені від топонімічних назв: Волинець, Волинюк, Волинський;
г) Прізвища, які загально вказують на місце, де хтось проживав: Слободян, Гірняк, Заболотний.
2) Прізвища, що конкретно вказують на певний населений пункт.
Прикметникові прізвища
За допомогою суфіксів – ськ, цьк, - щьк утворюються відносні прикметники, що вказують на походження: львівський кременчуцький, водолазький. Баючи відповісти на питання, звідки хтось походить, наші предки утворювали прикметники такого типу від назв місцевості. Так виникли тисячі українських прізвищ на –ський, -цький, -зький, про які досить часто некомпетентні люди говорять, що це польські прізвища. Наприклад: Калиновський, Потоцький, Тарновський, Сиволозький.
Іменникові прізвища
З суфіксом – ель
Суфікс – ель має декілька значень, а одне з них – це вираження походження: полтавець – той, що походить з Полтави, житель Полтави. Наприклад: Богуславець – від Богуслав, Добросинець – Добросин.
Значна кількість прізвищ на –ець походить від назв міст:
Канівець, Коломиєць, Уманець, Полтавець.
З суфіксами – ич, -свич, -ович, -енко. Прізвища цих типів, утворені від назв населених пунктів, важко відмежувати від прізвищ, які самі стали основою для створення топоніма. При наявність прізвища Виткович і назви села Витків легко зробити висновок, що Витковичем була названа людина за походженням з Виткова. Заставивши прізвище Балич з назвою села Баличі, приходимо до висновку, що тут не людина одержала назву за походженням, а, навпаки, село одержало свою. назву від жителів – Баличів (патронімічна назва від первісного прізвиська Бала).
Від назв місцевостей утворилися такі прізвища: Туркевич (м. Туркап, Львівська обл.), Устинович (Устинова, Лемківщина), Шепарович (Шепарівці, Івано-Франківська обл.)
Рідше зустрічаються прізвища, утворені від топонімів за допомогою суфікса –енк-о: Миргородченко (м.Миргород, Черк.), Харковщенко (від м.Харків).
З топонімічними назвами пов’язано походження деяких прізвищ на –ик, -ник, але цей зв’язок переважно проблематичний. Можливо, що прізвище Смонаник вказує на походження з с. Смоне (львівська обл.)
З суфіксом -оч маємо, наприклад, прізвище Косила, яке можливо, походить від назви с. Косилів (Хмелин.обл.) К суфіксом - ук утворені прізвища Жеребук, Кобилюк, які могли бути утворені від назв Жеребки (Хм.) Коибал (Ів.-Ф.)
У ряді випадків прізвище збігається з топонімічною назвою. Це такі назви, як Бринь (прізвище записане у Львівській обл., а село такої самої назви є в Івано-Франківській обл.)
Прізвища, утворені за соціальною приналежністю або від назви постійного заняття.
Прізвища даної групи дають можливість уявити суспільне життя України у таких аспектах:
а) адміністративне управління;
б) військо;
в) економічне життя (промисловість, ремесло, торгівля, сільське господарство, мисливство й рибальство, заробіток);
г) організація праці закріпачених селян;
д) суспільна верхівка;
е) наука і мистецтво;
є) церковне життя;
ж) боротьба народу за визволення.
Звичайно, наявність якогось прізвища не завжди доводить, що його перший носій був саме тим, що означало його прізвище. Серед українського народу не було, наприклад, царя, короля, кардинала і т.д., хоч прізвища такі існують. Прикладом може слугувати поема М.Рильського «Марина».
Гаврило це. Хоч вів ніколи Риму
Не бачив, як ніхто з його дідів,
Та прізвище хтось жартома пустив
(Хто ж, як не пан, від них усе береться!)
І Папаримський наш Гаврило зветься
По книгах навіть, а не тощо так.
Проте в більшості випадків прізвище виникало внаслідок того, що його перший носій справді належав до даного стану або мав певну професію. До наступних поколінь ця назва переходила або в незмінному вигляді, або змінена за допомогою різних суфіксів (переважно патронімічних або зменшених і згрубілих), напр.: Кравець, Кравчик, Кравчук, Краченя, Кравченко, Каврчук, Кравців, Кравчишин та ін.
Прізвища, утворені від назв адміністративних посад.
Частина прізвищ дає деяке уявлення про адміністративний апарат країни. Вище згадувалось, що такі прізвища, як Цар, Король, а також Цісар, Шок, виникли, очевидно, не як назви нащадків царя, короля, цісаря, а як прізвиська (переважно несмішливі), утворені з невідомої нам причини. Проте характерно, що прізвища відтворюють назви представників державного управління, які були типові для ХVІІ- ХVІІІ ст., тобто для періоду формування і закріплення більшості українських прізвищ.
Керівникам держави допомагали в адмініструванні воєводи і старости. Прізвище Воєвода і похідне від нього Воєвідка записані в Івано-Франківській обл. Прізвище Староста і похідне від нього (у польській фонетичній формі) Старостійнській існують у Львівській обл.
Слово «депутат» давно відоме українському народові. Ірченко подає два значення його:
виборна особа («Од цариці знов наказ: прислати до столиці депутатів», «Основа, 1862);
обласне – власник полонини.
Прізвище Депутат записане в Черкаській обл., отже, треба думати, о воно мало перше, основне значення.
Прізвища, утворені у зв’язку з військовою службою.
Хронологічно давнішими є прізвища, що відображають організацію українських козацьких військ, пізніше з’явилися нові назви, переважно іншомовного походження (в зв’язку зі службою в російській та австрійській арміях).
Традиції козацької України живуть у таких прізвищах: Гетьман з похідними патронімічного типу: Гетьманчук, Гетьманщук, Гетьманюк.
Назви козацької військової старшини збереглися в таких прізвищах: Кошовий, Лата ман (похідні Атаманенко, Атаманчук, Атаманюк, Ватаманюк, Атаманець, Отаманко), Полковник, Асаул ( з похідними Асаулюк, Осаулю), Сотник (тетронімічне Сотниченко), Хорунжий, Хоруний (з похідними Хорункевич і Хоронжинський).
Одночасно з цими назвами виникали також прізвища, пов’язані із службою в польському й турецькому військах, куди волею чи неволею попадали окремі українці. Так, прізвище Посполітак генетично, мабуть, пов’язане з польським pospolitym ruszniem, тобто загальним ополченням, а прізвище Ритаровський – з відомими в історії польськими рейтарами.
Служба в різних родах російських і австрійських військ позначилась утворенням прізвищ: Гренафір, Гусар з похідними Гусарець, Гусаревич, Гусарський, Драгун, Ілон.
Минуть можливо, сторіччя з часу, як перестали існувати царська й цісарська армії, служба в яких завжди була ненависною для українського народу, але спогад про цей важкий період історії залишиться у родових прізвищах далеких нащадків колишніх австрійських і російських солдатів.
Прізвища, виникнення яких пов’язане з економічним життям країни
Існуючі прізвища цієї групи свідчать про ступінь розвитку різних галузей господарства в період закріплення родових назв.
а) Промисловість і ремесло
Промисловість до скасування кріпацтва знаходилось у зародковому стані. Природно, що ті нечисленні особи, які займалися промислом, настільки відрізнялися від інших членів суспільства, що назва їх професії не тільки ставала їх особистою назвою, а й переходила на нащадків як родове прізвище.
Наприклад, одне з найпоширеніших українських прізвищ Мельник, записане в 16 областях, має чимало похідних: Мельничук, Мельниченко, Мельикович, Мельнишин, Мельничайко.
Велика кількість прізвищ показує найрізноманітніших ремісників, тобто людей, що «знали яке-небудь ремесло».
Наприклад: гончарство – одне з найдавніших відомих у східних слов’ян ремесло. Прізвище Гончар записане у восьми областях. Від нього зменшені в патронімічні: Гончарик, Гончарук, Гончаренко, Гончаров.
б) Торгівля
Значно меншою мірою, ніж промисловість і ремесло, відображається у прізвищах торгівля. Цей факт пояснюється тим, що торгівлею займалися на Україні головним чином представники інших народностей – вірмени, євреї, греки.
Основна загальна назва людини, що займається торгівлею – купець.
Як прізвище Купець записане в Закарпатській обл. Похідні – Купчик (Хмел.) і Купецький (Терн., Львів.)
в) Сільське господарства
Частина прізвищ вказує на заняття сільським господарством, хоча прізвищ таких порівняно небагато. Це на перший погляд дивне явище пояснюється тим, що, як каже А.Доза, прізвище Селянин (Рaiscent) виникло тоді, коли селянин переїжджав до міста.
Одна з важливих галузей с/г – це пасічництво, або бортництво. Це заняття знайшло відображення в прізвищах Бортник, Бортій, Бортовий, Бортейчук, Пасіка, Пасічник, Пасічний, Пасішний, Пасічняк, Пасічинський, а також Рій, Рой, Роїк.
г) Лісове господарство. Мисливство і рибальство
Це група прізвищ зв’язана своїм виникненням із службою по охороні лісу. Так, перетворились у прізвища давні назви лісових сторожів: Гайовий, Лісний, Лісовий, Лісник, Карбівник, Лісняк, Лісняченко.
Прізвищ пов’язаних з мисливством та рибальством небагато. Це Охотник і Стрілець (Стрільців, Стрільчук) , Пташник, Убийвовк, Рибак, Рибалка, Рибалко, від яких утворилися похінді: Рибачок, Рибачук, Рибалченко, Рибарук, Рибарчук.
Прізвища, утворені від назв церковних посад.
Ціла низка прізвищ утворилася від слова «піп». У первісній формі Поп – це прізвище записане на Закарпатті. Досить поширена зменшено-зневажлива форма Попик і Папко. Прізвища, що були первісно прізвиськами поповного сина – це Попенко, Попченко, Попович, Поп’юк, Попенюк, Попов, Попів, Попівчак.
Досить значну групу сучасних українських прізвищ складають прізвища, основою для утворення яких була якась характеристична особиста ознака людини, що виділяла її з-поміж оточення. Прізвища ці виникла з первісних прізвиськ (вуличних кличок).
Зріст: Велет, Довгий, Малик, Малюк, Куций, Коротун.
Повнота, фізична сила: Дебелий, Годований, Гладун, Барило, Узький, Худаш, Сухий, Жилавий, Слабуха.
Тіло людини – голова: Головатий, Головань, Головій;
Лоб: Чолоч, Чолій, Лобань;
Губи: Варга, Губай, Тригуб;
Очі: Чорноокий, Кальноокий;
Ніс: Носуля, Кушка, Двойнос, Сухоніс, Носуль;
Вуха: Ухоч, Канаук;
Обличчя: Мордань, Краснощок, Чорнопикий;
Шия: Кривошия, Кривов’язий;
Рот: Ротань, Криворот;
Зуби: Зубик, Зубань, Веззубик, Білозуб, Глинозуб, Щербатий, Кланцатий.
Живіт: Череватий, Пузач, Броюхань, Жовтобрюх;
Стегна, боки: Бедратий, Бедрій, Безбокий, Кривобокий;
Руки: Безрук, Дринирук, Сухоручко;
Ноги: Ногань, Лаба, Балій, Циба, Білоном, Білоножко, Кривоніг, Литка;
Пальці: Безпалька, Шестопалько, Шестопальок;
П’яти: Зеп’ятий, Товстоп’ят, Довгоп’ятий.
Фізичні вади: Глухий, Сліпий, Горбун, Кривцун, Німий.
Зовнішній вигляд: Хороший, Чистик, Брикун. Грядний. Модний, Галянт, Лисий, Чорнявий, Білень, Гудик, Гидко, Бородоч, Смаглий.
Інші ознаки, зв’язні з фізичними властивостями: Кивко, Кивайло, Жмурко, Марчук, Моргаль, Цмокало, Плювака, Невмивака, Чукрай, Храпко, Сопливий. Солодун.
б) Прізвища, утворені від назв психічних властивостей.
Вдача, характер: Благий, Тихий, Святий, Добру, Шовковий, Крикун, Верещака, Гормей, Крутько, Морочило, Дикун, Гуляка, Пияка, Лакомий, Хитрунь, Масник, Лизун, Шептій, Пома, Кривдун, Скупий.
Розум, освіта: Мудрий, Мудрак, Змислий, Мудрейовський, Розумнюк, Немудрий, Тупиця, Тупичка, Телиця.
Інші шляхи виникнення прізвищ
Досить значна кількість прізвищ залишається поза основними семантичними групами. Так, наприклад, існує низка прізвищ, утворених від числівників: Півтора, Четвертак, Семерак, Сотченко. Щодо походження прізвища Півтора є кілька версій, які не мають фактичних підтверджень.
Є прізвища, утворені від назв страв: Борщ, Сало, Молоко, Юшка; знарядь праці: Шило, Швайка, Карюк; тварин: Курка, Жаба, Сорока, Бобер, Кабан, Лось; абстрактних назв: Журба, Доля, Правда, Зима; Туча, Мороз, Вітер; прізвиськ: Підкуй мука, Святок ум, Вирви хвіст, предметів домашнього вжитку: Брама, Ліжко, Збанок, Макогін…
Досить часто зустрічаються запозичені прізвища.
Запозичення прізвищ – природне явище, особливо за умом тривалого спільного проживання на одній території кількох націй (народів). Запозиченнями вважаємо такі прізвища етимологічно не виводяться ні із загальнонародної, ні з місцевої діалектні лексики: Арбора, Арич, Дзик, Добинда та ін.
Запозичення прізвищ робить їх двомовними. Прізвище Герман засвідчене на Буковині як тримовний онім: є воно в українців, румун і євреїв.
Отже прізвище – важлива родова спадкова назва особи, без якої вже протягом кількох століть не обходиться жодна людина. Його поява зумовлена потребами розвитку суспільства. Воно виникло й офіційно закріпилось як естафета роду, яка передається від покоління до покоління і зберігає в собі інформацію для нащадків про економічне, політичне і культурне життя деяких предків.

Список літератури
Мосенко Л.Г. Українські імена і прізвища. – К.: Знання, 1996, - 47с.
Панцю С.Є. Антропонімія Лемківщини. – Тернопіль, 1995, - 132 с.
Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища, - К., 1966.
Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник, - К.: Наук.думка, 1996. – 335с.
Словник прізвищ: практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Чернівеччині). – Чернівці: «Буряк», 2002 – 424 с.
Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття: Конспект лекцій. – Ужгород: Вид-во Ужгород, Ін-ту, 1970, 130 с.
Шул В.В. Онім у мастацкім тэксце: монографія /В.В. Шур. – Мінськ: Бел. кнігазбор, 2006 – 216 с.

Категория: Рефераты | Тема: Семантика прізвищ України | Добавил: estasjuk
Просмотров: 662 | Загрузок: 68 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]