Топінамбур | Рефераты | Организация производства | Каталог работ
Дипломы, курсовые, рефераты в Киеве
Главная » Каталог бесплатных работ » Организация производства » Рефераты

Топінамбур
[ Скачать с сервера (14.1Kb) ] - Язык работы: украинский03.02.2011, 09:23
www.diplomservis.com
===

Реферат на тему:
Топінамбур
Топінамбур (земляна груша) як сільськогосподарська рослина вважається однією з найбільш інтенсивних польових культур, відрізняється високою продуктивністю, пластичністю, винятковою невибагливістю до грунтів та клімату, багатогранністю використання. Топісоняшник одержали в результаті схрещування топінамбура з соняшником. За продуктивністю зеленої (надземної) маси він продуктивніший за топінамбур, проте поступається йому за врожайністю бульб. За своєю продуктивністю топінамбур значно перевищує картоплю, цукрові буряки, кукурудзу та інші культури інтенсивного типу. Він є значним резервом збільшення виробництва кормів як для великого господарства, так і для домашньої ферми. До того ж, бульби, якщо земля не замерзла, можна використовувати свіжими з жовтня до травня. А росте топінамбур на одному місці десять і більше років. У народній медицині України земляна груша відома як дієвий засіб лікування цукрового діабету й ожиріння. У зв’язку з тим, що в продажу майже не буває лікувально-дієтичних продуктів для цих категорій хворих, у Київському науково-дослідному інституті ендокринології та обміну речовин Міністерства охорони здоров’я України проводилися дослідження ефективності використання салатів з топінамбура та кондитерських виробів на основі пюре чи сиропу з бульб. У переважної більшості хворих виявлено поліпшення самопочуття, поліпшення функціонування шлунково-кишкового тракту і зниження потреби у застосуванні хімічних препаратів, що знижують кількість цукру. Коефіцієнт використання фотосинтетичної активної радіації (ФАР) топінамбуром утричі перевищує цей показник у більшості польових культур. Один гектар топінамбура здатний засвоювати з повітря вуглецю та виробляти кисню в 1,5 раза більше, ніж гектарна площа дорослого лісу. У виробничих умовах України у разі дотримання агротехнічних норм урожай топінамбура може сягати 100—150 т зеленої маси та 30—50 т бульб з одного гектара. Рекордні врожаї — удвічі вищі. Невибагливість культури до грунтових умов та здатність окультурювати неродючі грунти дає можливість вирощувати його на непридатних або малопридатних для інших культур грунтах, а також використовувати для поновлення реградованих та забруднених земель. Стійкість топінамбура до різких перепадів і граничних значень метеорологічних факторів зумовлює стабільність його продуктивності в усіх географічних районах України. Унікальний хімічний склад та біологічно активні речовини створюють передумови широкого використання його у промисловості, сільському господарстві, медицині та у сфері поліпшення екологічного стану антропогенно порушених територій України. 1 кг бульб дає 0,21 к.о. і 12 г перетравного протеїну. Крім того, бульби топінамбура багаті на вітаміни. У 100 г сухої речовини міститься, мкг: вітаміну С — 108,1, В1 — 1,0, В2 — 4,0, В3 — 8,8, В5 — 0,86, В6 — 0,20, В7 — 20. Завдяки високій продуктивності топінамбура, собівартість цих продуктів на 20—50% нижча, ніж з інших видів сировини. В останнє десятиліття у світі зростає інтерес до топінамбура. Крім Європи, він набуває дедалі більшого поширення в Америці, Австралії, Канаді, Японії, Франції, Англії, Німеччині, Нідерландах, Азії. Вирощують його як для харчових і кормових, так і для технічних потреб — переважно для одержання спирту, інуліну та фруктози. В Україні культура топінамбура такого поширення не набула. Його вирощують на невеликих площах переважно для кормових цілей. Хоча певні наукові напрацювання вже є. Визначено сорти для різних напрямів використання, опрацьовано технології вирощування, визначено найбільш сприятливі природно-кліматичні зони його виробництва, у лабораторному режимі опрацьовано принципові технології виробництва фруктози, інуліну, спирту як палива для двигунів внутрішнього згоряння та ін. Біологічна характеристика Топінамбур — багаторічна культура. Надземна маса його (стебла й листя) щороку наприкінці вегетаційного періоду відмирає. Після осіннього відмирання стебел залишаються бульби. В одному гнізді під кущем буває від 15 до 30 бульб, різних за формою та розміром. Маса однієї бульби становить 10—50 г. На кожній нараховується від 8 до 12 вічок, з яких навесні проростають пагони й утворюють кущі. В оптимальних умовах залишені в грунті бульби можуть вегетативно відновлювати рослини протягом 20—30 років, і якщо їх не викопувати, вони дрібнішають. Тому щоосені бульби вибирають, краще — ранньої весни. Вони характеризуються високою морозовитривалістю та холодостійкістю, витримують морози до 40°С. Вегетаційний період топінамбура тривалий, досягає 180—200 днів. Він добре росте як в умовах помірного клімату, так і за високих температур. Сходи витримують весняні приморозки до 4...5°С, дорослі рослини — осінні морози до 7...8°С. Технологія вирощування Топінамбур добре росте на окультурених родючих суглинкових і супіщаних, нещільних грунтах з нейтральною або слабокислою реакцією. Не витримує надмірного зволоження, навіть короткочасного затоплення і близького залягання підгрунтових вод. На перезволожених ділянках бульби загнивають, а рослини вимокають. Закладають насадження поза сівозмінами поблизу тваринницьких ферм. Попередниками можуть бути озимі та ярі зернові, однорічні трави, зернобобові, просапні культури. Проте після соняшнику топінамбур розміщувати не слід, бо ці культури мають спільну хворобу — склеротинію. Грунт готують восени. Під оранку розкидають 40—60 т/га гною та мінеральні добрива (P60-90К90-120). Спосіб садіння бульб широкорядний, з міжряддями 60—70 см, у рядках — 35—40 см, глибина — 6—8 см. Норма витрати садивного матеріалу — 1,2—2 т/га. На Поліссі та в західних областях України, де краща забезпеченість вологою, густота садіння бульб має становити 50—60 тис./га, у Лісостепу і Степу — 30—40 тис. Садять картоплесаджалкою. Для садіння бульби завчасно викопують, сортують за розмірами, вибраковуючи пошкоджені. Їх треба висадити протягом п’яти днів. Кращими для садіння є бульби не менше 40 г. Більші підвищують урожай насадження. Їх можна розрізати, але висадити треба того самого дня. Розрізані бульби не можна довго зберігати, бо вони мають властивість швидко загнивати, що зумовлено надто слабко розвиненою покривною тканиною. Якщо садять дрібні бульби, то площу живлення зменшують. Висаджувати топінамбур можна не тільки ранньої весни, а й восени. У такому разі глибину загортання збільшують на 2—3 см. Бруньки вічок на бульбах починають проростати в грунті за температури 5...6°С і давати сходи через три-чотири тижні. Догляд за посівами в рік садіння передбачає знищення бур’янів і розпушення грунту. Для цього один-два рази боронують до сходів і стільки ж після їх появи, а потім, до змикання рядків, розпушують міжряддя просапними культиваторами. Практикують також підгортання рослин, коли ті досягнуть висоти 30—40 см на важких за механічним складом грунтах, аби поліпшити доступ повітря до бульб і температурний режим. Підгортання є ефективним для сортів, у яких бульби формуються компактно й близько до поверхні. Стебла збирають наприкінці вересня — на початку жовтня, використовуючи їх для заготівлі силосу. Бульби викопують картоплезбиральними машинами пізно восени або ранньої весни — на початку квітня. На другий і в наступні роки вносять мінеральні добрива, органічні (30 т/га) — через кожні 2—3 роки. Площі переорюють на глибину 16—18 см з одночасним боронуванням, культиватором-підгортачем через 70 см нарізують борозни, які позначатимуть сходи. Сходи в ці роки з’являються дещо раніше, ніж у рік садіння. Це створює сприятливі умови для механічного обробітку насаджень і своєчасного знищення бур’янів. Надалі густий стеблостій топінамбура сам пригнічує бур’яни, під кущами вони практично майже не ростуть. Важливо не допускати надмірного загущення насаджень, оскільки рослини взаємно пригнічують одна одну, від чого продуктивність топінамбура знижується. Довговічність плантацій топінамбура залежить не тільки від створення оптимальних умов живлення за допомогою удобрення, а й від густоти стеблостою. Тому в роки користування слід своєчасно викопувати бульби й розріджувати кущі. Проте з роками (уже на сьомий-восьмий рік) топінамбур на одному місці не здатний забезпечити високої продуктивності, і виникає потреба місце плантації замінити. Для цього на зріджених насадженнях топінамбура протягом одного-двох років висівають вико-вівсяну або горохово-вівсяну суміш на зелений корм. Її збирають у червні, коли поживні речовини наявних бульб майже повністю використані на ріст надземної маси, а нові ще не утворилися. Після оранки слідом за збиранням такої сумішки топінамбур майже не проростає. Сорти Піонерами створення і впровадження високопродуктивних сортів топінамбура й топісоняшнику в Україні по праву вважаються І. І. Марченко, С. С. Давидович, М. М. Пасько. Започаткована в Інституті землеробства (Київ) і успішно продовжена в Науково-дослідному інституті тваринництва Лісостепу та Полісся України в Харкові (Інститут овочівництва) робота дала можливість вивести близько 20 сортів цих культур. До них належать Київський поліпшений, Білий урожайний, Вадим Клон та ін. На Полтавській дослідній станції виведено сорти кормового призначення з урожайністю 350—400 ц/га бульб і 450—500 ц/га зеленої маси. Унікальну колекцію сортів вітчизняної та зарубіжної селекції зібрано на Майкопській дослідній станції ВІР. Їхній сорт топінамбура Інтерес, що характеризується високою врожайністю зеленої маси і бульб, набув значного поширення в Україні. УЦРБС АН України створено сорт овочевого призначення Дієтичний. За даними хімічних аналізів, бульби цього сорту містять 20—22% сухої речовини, 3,2 — білка і 18—20% — вуглеводів. Бульби багаті на аскорбінову кислоту, вітаміни групи В. Топінамбур — кормова культура Немає жодних сумнівів, що прогрес у тваринництві може бути досягнутий за умови зміцнення кормової бази. Серед надійних шляхів розв’язання цієї проблеми є впровадження в сільськогосподарське виробництво високоврожайних культур, найменш чутливих до несприятливих погодних умов. До таких культур можна віднести топінамбур і топісоняшник. Із бадилля топінамбура й топісоняшнику, завдяки значному вмісту в ньому цукрів, одержують високоякісний силос, яким охоче ласують і велика рогата худоба, і коні, і вівці, і свині, й кролі. За поживною цінністю такий силос переважає силос соняшнику і наближається до кукурудзяного: 1 кг силосу з топінамбура містить 0,23—0,30 к.о. і 6—15 г перетравного протеїну. Бульби топінамбура можна з успіхом використовувати для годівлі майже всіх сільськогосподарських тварин. Причому тварини охоче поїдають їх і у сирому, і у запареному, і у силосованому вигляді. За поживною цінністю бульби топінамбура наближаються до картоплі. Так, в 1 кг їх міститься 0,23 к.о. і понад 6 г перетравного білка, а за вмістом протеїну вони картоплю навіть перевищують. Під час годівлі корів бульбами топінамбура значно підвищуються надій та якість молока. На Рамонській та Північно-Осетинській селекційних станціях надій молока у молочних корів, до раціону яких було введено бульби й зелену масу топінамбура, зростав уже на третій день. Проте згодовувати бульби треба обережно, тобто включати до кормового раціону поступово. Важливо створювати випаси для свиней, особливо пізньої осені та ранньої весни, коли іншого випасу ще немає. А в районах з м’яким кліматом випасання на топінамбурі може тривати впродовж усієї зими. Восени свиней починають випасати з жовтня й до настання холодних та непогожих днів. Перед початком випасання слід видалити з ділянки бадилля, а саму ділянку огородити електропастухом. На одну дорослу свиню потрібно 3—6 м2 пасовищ. Починають випасати свиней зазвичай з березня і продовжують, доки сходи топінамбура не досягнуть 10—15 см заввишки. Свиней доводиться привчати знаходити бульби. Для цього частину поля зорюють, і вже наступного дня вони самостійно викопують і охоче поїдають бульби топінамбура. Тварин рекомендують виганяти на пасовище двічі на день: вранці, одразу після підйому, і ввечері, перед вечірньою годівлею. Випасання щоразу триває 1,5—2 год. За потреби його можна збільшити до 6—8 год/добу. За час випасання свині з’їдають до 6 кг і більше бульб. Перед закінченням випасання ділянку слід переорати, щоб глибоко розміщені бульби вивернути наверх і їх могли з’їсти тварини. Дослідами Всеросійського науково-дослідного інституту тваринництва встановлено, що годування свиней топінамбуром разом з кукурудзою поліпшує якість сала. Випасання їх на посадках топінамбура дає змогу скоротити витрати концентрованих кормів на 25—50% без зниження приросту живої маси тварин, що приводить до здешевлення собівартості одержуваної продукції. Рекомендується на кожну 1000 поголів’я свиней виділяти 10—15 га землі під культивування топінамбура. Інститут свинарства УААН розробив рекомендації з виготовлення комбінованого силосу такого складу, %: топінамбур — 25, кормові буряки — 30, гарбузи — 25, люцерна — 19, ячмінь —10. При цьому в 1 кг силосу міститься: 0,27 к.о., 27,64 г перетравного протеїну, 9,7 мг каротину. Як свідчить досвід, використання топінамбура для годівлі свиней сприяє економії кормів. На 100 г м’яса свинини витрачається 274 кг топінамбура, тоді як картоплі — 285 кг, а зерна ще більше — 315 кг. Відгодовуючи тварин сумішшю озимого жита, ріпаку й гороху, з розрахунку на 1 га пасовища одержали 400 кг свинини, а випасаючи їх на посівах топінамбура, — удвічі більше: 840 кг. Через те що топінамбур і топісоняшник дають подвійний урожай бульб і зеленої маси, ці культури можна вважати одними з найрентабельніших: рівень рентабельності становить, відповідно, 364,2 і 304,8%. Безцінною особливістю топінамбура є те, що культура ця має необмежену географію і може давати зелену масу навіть на рівні Полярного кола. Досвід вирощування та використання У господарствах України топінамбур і топісоняшник використовують як сировину для силосу та згодовують худобі у свіжому вигляді. У господарствах Полтавщини: ім. Леніна, “Україна” та ін. — ці культури вирощують для відгодівлі свиней. У насінгоспі Полтавського НВО “Еліта” завдяки випасанню свиней на топінамбурі у ранньовесняний період щороку заощаджують 45—50 т концентратів. У цьому НВО проведено значну роботу з розмноження топінамбура для господарств області (господарство ім. Леніна — Диканського, “Прогрес” — Кирилівського, ім. Степового та ім. Кірова — Новосанджарського районів тощо). У господарстві “Глибоцький” (Київська обл.) закладено ділянку топінамбура на площі 5 га, на якій щороку збирають по 426 ц/га зеленої маси і 200 ц/га бульб. У спецсортгоспі с. Кукшин Ніжинського району Чернігівської області розмножують різні високопродуктивні сорти топінамбура.

Категория: Рефераты | Тема: Топінамбур | Добавил: Vika
Просмотров: 335 | Загрузок: 51 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]